новини

 

 

        Як виявилося, програма - програмою, але виживати вітчизняні виробники мають, в основному, самотужки. Звичайно, не стосується це великих заводів і науково-дослідницьких об’єднань. Наприклад, Леонід Тижненко, який представляє на виставці НТУ ХПІ, розповів, що фінансування науково-технічних розробок їхнього закладу відбувається щороку й приблизно на однаковому рівні.

 

 

НДПКІ «Молния» того ж НТУ ХПІ на виставці презентує дві нові розробки інституту: установку для вимірювання електричної міцності масла УИМ-90 і установку для діагностики автоматичних вимикачів УДАВ-5000, які в основному закуповують енергетики. Як розповів провідний інженер НДПКІ «Молния» Олексій Кащєєв , продаються їхні прилади в основному в Росії:

- В Україні вони затребувані мало. У нашій країні на такі прилади немає ані грошей, ані гідної законодавчої бази. Так звані «гости» (ДСТУ – ред.) ми маємо ще застарілі. Хоча в Росії й в Україні вони начебто здебільшого однакові, все ж наш північний сусід уже давно в цьому попереду, ми ж тільки наздоганяємо, намагаємося наздоганяти. У нас держава фактично не закуповує, якщо не рахувати такі підприємства, як обленерго.

 

 

Не може поскаржитися на відсутність уваги з боку держави і виробничий підрозділ харківського ВАТ «Хартрон» « Хартрон –Плант». Як зазначила маркетолог Ірина Никитенко, Хартрон-Плант - підприємство національного космічного агентства України, а тому, звісна річ, державне, має замовлення від держави й нею ж фінансується.

- Безпосередньо участі у тендерах ми не беремо, - розповіла Ірина Никитенко. - Ми працюємо тільки, так би мовити, під замовлення, не «на склад». Шукаємо замовника і одразу під живе замовлення видаємо продукцію. Маємо роботу й за кордоном, хоча поки що на початковій стадії. Чекаємо на будівництво космодрому в Бразилії, і пуск ракет буде спільний, бразилійсько-український. Звичайно, все це ще в перспективі, але ми покладаємо на цей проект великі надії.

 

Не бракує роботи і на ВАТ «Турбоатом». Олександр Катасанов, який на виставці представляє продукцію заводу, каже:

- Наш завод забезпечений замовленнями (в тому числі й державними) на десять років наперед, тож нас тендери не турбують. Багато працюємо із закордонними партнерами. Зараз відсотків на 70 завантажені виробництвом гідравлічних турбін для Мексики, для Індії, паралельно працюємо над виготовленням парових і газових турбін. На сьогодні співпрацюємо з 45 країнами. Це і країни, в яких уже стоїть наше обладнання, і нові партнери.

 

А ось державне підприємство «Електроважмаш» підтримки ні від кого чекати не збирається. Начальник відділу реклами заводу Тамара Кузнєцова зазначила:

- Треба сказати, завод «Електроважмаш» ніколи не покладався на підтримку держави, тому в усі часи ми намагаємося вирішувати свої питання і проблеми власними силами. У нас дуже сильна маркетингова служба, ми багато їздимо об’єктами, на яких працюють наші види продукції (як в Україні й Росії, так і в інших країнах СНД, а також у багатьох державах світу). Якщо вони вже відпрацювали свій ресурс, пропонуємо реконструкцію з підвищенням потужності до 20%, маю на увазі теплові і гідроелектростанції, атомні електростанції. Ми постійно розширюємо географію поставок своєї продукції. Минулого року, наприклад, вийшли на Мексику, Панаму, уклали контракти, робимо для них гідрогенератори, вже йде відвантажування. Минулого ж року уклали контракт з Іраном, працюємо з Індією. Дуже тісно співпрацюємо з країнами СНД. Туркменистан, Таджикистан, Узбекистан, Росія, Грузія. До речі, в Грузії працює один із перших наших турбогенераторів. Там будемо найближчим часом здійснювати реконструкцію, бо обладнання працює вже більше ніж півстоліття. На нашому заводі існують два виробництва абсолютно різного напрямку. Енергетика – це обладнання для теплоелектростанцій, атомних, дизельних, гідроелектростанцій. Другий напрямок – це виготовлення й постачання тяглового електрообладнання, тобто для залізничного електротранспорту і міського електротранспорту (метро, трамваї, тролейбуси). В Україні ми єдині, хто випускає таке обладнання (двигуни, агрегати і апаратуру). Щодо енергетики, то завод «Електроважмаш» входить до шістки найсильніших виробників світу. Сьогодні більше 70% нашої продукції йде на імпорт. Наша держава теж активно купує в нас, зараз ми беремо участь у плані реконструкції електростанцій Дніпровського каскаду, на яких стоять наші гідрогенератори, і на замовлення Укргідроенерго ми планово здійснюємо реконструкцію генераторів з частковою заміною вузлів. У тендерах наш завод участь бере, часто це тендери міжнародні, наприклад, ми виграли тендер, який оголошувала Панама. Тендери українські для нас теж річ нерідкісна.

Зовсім інший стан справ у підприємств приватних. Усі представники, з якими довелося поспілкуватися кореспондентам ІБ «Редукціон», переконані, що з державою працювати важко. Зокрема, стосується це державних закупівель.

 

Наприклад, Сергій Новіков, який привіз продукцію заводу «Сейм» (м. Путивль, Сумська обл.), упевнений, що брати участь у тендері – собі дорожче:

- У тендерах брати участь не хочеться. Чекати від них чогось, крім головного болю, марно. Треба підготувати багато документів, на все витратити час, сили і кошти, а в результаті, якщо виграєш, з’ясовується, що на те, щоб заплатити, у держави немає грошей.

Попри всі негаразди завод «Сейм» намагається побороти кризу:

- Працюється, в принципі, нормально, - каже Сергій Новіков. - Перед виборами, звичайно, обсяги продажу впали, але зараз потроху все налагоджується. Так звана сезонність у попиті, звісно, теж спостерігається. Збільшення припадає весну-осінь. Навесні люди роблять ремонти, восени згадують про те, що буде холодно.

Приблизно так само ставиться до участі в тендерах за кошти держави і начальник проектного відділу ТОВ «Елпро-М» Олександр Савенко:

- Наша компанія повністю комерційна, держава до нас жодного відношення не має. Протягом минулих років ми брали участь у тендерах, а вже зараз сенсу в цьому не бачимо. Знаємо, що зараз брати участь у державних закупівлях можуть і виробники, і дилери, і представники, але прекрасно пам’ятаємо, як брали участь у тендерах, платили просто неймовірні гроші, тому повторювати такий досвід не хочемо. Енергозбережувальна політика держави діє, підприємства змушують ставити енергозбережуюче обладнання, тож наша продукція розкуповується і без тендерів.

 

 

Не дуже приємне враження від участі у державних закупівлях має і учасник виставки від ТОВ «Валон -А» (м.Хмельницький) Петро Стахов:

- Деколи ми беремо участь у державних закупівлях. Проте бюрократія така, що не хочеться й братися. Конкуренція до того ж дуже висока, змушені якомога більше знижувати ціну, так, що далі й нікуди. Минулого року ми брали участь у 10 тендерах. Стільки паперів треба зібрати, два-три десятки різних довідок, причому коштують вони добряче. Тендерне забезпечення теж потрібно знайти, а іноді це 150-200 тисяч грн.. Не хочеться зв’язуватися. Нас (учасників торгів) просто оббирають. Наче й корисно для  держави, щоб ми брали участь у тендері, а насправді тисячі 3-4 тільки на всілякі папірці витратиш. Наше підприємство повністю приватне, засновники українські, тож ми є вітчизняним виробником.  І на мою думку, розвиватися й нормально працювати виробнику українському заважає відсутність єдиного   податку на будь-яку продукцію. Хай платили б 20 чи 25 відсотків і це було б дуже чудово.

Евген Світличний, головний інженер проекту, відділу збуту ЗАТ «Укроргстанкінпром», також поділився своїм досвідом участі в державних закупівлях:

-Наші клієнти - бюджетні організації, різні управління ЖКГ, газові компанії, котрі займаються продажем тепла. Наше підприємство постійно займається розробкою нової продукції, ось, наприклад, зараз постала досить гостро проблема енергозбереження і ми почали випускати дров’яні котли. Завжди займалися газовими, але час вимагає чогось нового і актуального. У тендерах ми беремо участь часто, ось нещодавно, 2009 року, один виграли. Плануємо й у майбутньому брати участь у тендерах, ми в курсі того, що відбувається, слідкуємо за оголошеннями. Та, на жаль, чесна конкуренція в державних закупівлях буває не завжди. Іноді, приїхавши на тендер, одразу розумієш, що там уже все вирішено. Взагалі все проблематично. Дуже часто буває, що коли подаєш заявку на участь у тендері, вже тоді розумієш, що не варто, переможці вже визначені.

Оптимістично щодо участі свого підприємства у державних закупівлях налаштований менеджер ТОВ «Радіо Інформаційні Технології» Денис Олексієнко:

-Наша продукція розрахована як для промислових, так і для комунальних підприємств всієї України. Ми вигравали тендери, наприклад, постачаємо своє обладнання залізниці. Жодних проблем з оплатою не виникало, гроші від держави за виконану роботу було отримано вчасно і в повному обсязі. В подальшому також братимемо участь у тендерах і нічого страшного не бачимо в тому, щоб співпрацювати з державою. Конкуренція зараз саме у сфері енергозбереження велика, але нас це не лякає - маємо свої переваги.

Член міжнародної організації інженерів-енергетиків В’ячеслав Лещенко ( АТ «Мінетек-технології» - офіційний представник в Україні японської компанії Yaskawa ) схиляється до думки, що основні проблеми, котрі постають перед постачальниками продукції з енергозбереження як учасниками тендерів, полягають у надзвичайно трудомісткій роботі з підготовки технічної документації. Хоча, на думку пана Лещенка, впоратися, за бажання, звичайно, можна з усім.

Попри всю непевність ситуації з економікою держави і важкі наслідки кризи, в Україні над проблемою енергозбереженням працюють і, треба сказати, досить плідно.

Продукцію свого підприємства на виставці представляв керівник харківського відділення АТ «Системи реального часу - Україна» Юрій Пінтюгін:

- Наша продукція в основному економить на підприємствах, котрі використовують електродвигуни, різноманітні компресори, насоси, оскільки є деякі параметри, котрі дозволяють економити електроенергію. Наші клієнти – виробники вентиляційного обладнання, котельних , систем кондиціонування. Чи можна домогтися якоїсь економії від старої котельної? Завдяки нашим пристроям можна, наприклад, шляхом підтримання заданого циклу в самому котлі горіння домогтися економії витрачання води й електроенергії.  Раніше на насосних станціях для того, щоб подавати воду, використовувалася система кільця, тобто вода ганялася по кільцю і заглушкою закривалося. Зараз витрата води відповідає заданій не в трубі, а є датчик, який зчитує, який тиск у трубі, і подається команда на насос. З’явився споживач – вода качається, крани закриті – насос зупинився і не споживає електроенергію. Відповідно, можна запрограмувати споживання на нічний час, коли подача зменшена чи взагалі відключена. Наше обладнання забезпечує економію до 30%-40%. Ну, а окупитися обладнання може 6-12 місяців, залежно від потужності споживання.

Похвалилися своїми результатами й представники ВАТ Науково – виробничого об’єднання «ЕТАЛ» (Олександрія, Кіровоградська обл.): 

- Наша продукція - це контактна апаратура. Серед потенційних клієнтів і виробничі підприємства, і атомні електростанції, і ліфтові господарства. Ми розробляємо кілька напрямків виробництва: кранові панелі (для управління мостовими кранами), ліфтові пристрої, електроприводи і тому подібне. Звичайно криза на обсягах позначилася, зміни є, але сильного спаду виробництва не спостерігалося, тим більше зараз все вже налагоджується. До того ж порівняно із закордонними аналогами, наша продукція, не поступаючись якістю, має нижчу ціну, й клієнтів у нас побільшало. ВАТ НВО«Етал» входить до концерну «Росенергомаш». Напряму ми самі, як виробник, в тендерах участі не беремо, зате наші дилери – активно, як в українських, так і в міжнародних.

Мають учасники виставки і свої рецепти виходу країни з кризи і покращення умов виробництва в Україні.

Ірина Чорній представник ТзОВ «Західпромелектро» (м . Львів ) – дистриб’ютора польської компанії "Karlik" зауважила:

-За докризових часів наша фірма брала участь у торгах, бувало, й вигравали, не в усіх, звичайно. Минулого року преференції надавалися в держзакупівлях вітчизняним виробникам виключно, та така міра була б  доцільною, якби в нас виробництва піднімали в країні. Було ж у нас раніше виробництво, і досить непогані були речі, маю на увазі не тільки електрику, а й будівництво, текстиль і т.д. А оскільки зараз виробництво у нас не на найвищому рівні, багато продукції імпортної, це звичайно прикро, доводиться виживати. Звичайно багато залежить від економічних змін, законодавчих.

А ось Олександр Катасанов (ВАТ «Турбоатом») має цілком конкретну пораду:

- Рецепт виходу з кризи? Треба переймати досвід Південної Кореї. Коли в них була криза, вони працювали по 7 днів на тиждень, не зупиняючись. А якщо чекати, що криза пройде сама, все залишиться на тому ж рівні. 

Звичайно, кому, як не виробникам, краще знати, що треба робити, аби підняти економіку країни. Було б добре, якби держава хоча б інколи дослухалася.

                                                            З учасниками виставки спілкувалися Владислав Зубар та Лариса Карабіцина.